Казимир, шостий син у графській сім’ї Івана та Софії Шептицьких, з’явився на світ 17 листопада 1869 року у їхньому родинному маєтку у Прилбичах, на Львівщині. Освіту здобув у найпрестижніших європейських університетах Кракова, Мюнхена, Парижа. У свої 23 роки – він уже доктор права, до того ж займається родовими маєтками, опікується хворою матір’ю. У 1900 р. був обраний послом до Віденського парламенту і кандидатом до Державної Ради, повним членом якої став через рік. Його промова, виголошена у 1901 р. в парламенті, мала винятковий успіх. Перед ним відкривалася блискуча кар’єра.

Однак Казимир віддавна відчував монаше покликання і ставився до цього дуже серйозно. Бажання «поставити себе до диспозиції Господа» (це його слова) перемогло, і у 44-літньому віці він стає ченцем, обирає нещодавно відновлений митрополитом Андреєм монастир Студійського уставу, приймаючи ім’я святого Климентія, папи. Завершивши богословські студії в Інсбруці, 28 серпня 1915 р. приймає Тайну священства.

Через три роки отця Климентія призначили настоятелем студитського монастиря у Скнилові, а 1926 р. – ігуменом Унівського монастиря.